Прикордонник Сергій Жеглов – один із тих, кому першим довелося зустрічати ворога. На момент повномасштабного вторгнення він виконував службові обов'язки у відділі «Біловодськ» Луганського прикордонного загону.

Коли прикордонники дізналися про вхід російських військ на територію України, вони почали готуватися до оборони та облаштовувати позиції. Згодом отримали наказ про відхід та у подальшому діяли у складі Сил Оборони.

Єдине, за що тоді хвилювався Сергій, це була його сім’я. Він попросив їх поїхати у село до батьків, оскільки там був підвал, який міг слугувати укриттям. За першої ж можливості телефонував дружині, переконувався, що вона та діти в порядку і повертався до бойових завдань.

Найважчі бої підрозділу Сергія довелося тримати у районі Бахмута. Під час оборони позицій один з побратимів загинув, Сергія та ще одного прикордонника було поранено. Обидва чоловіки вирішили продовжити бій і залишалися на позиціях ще майже добу, доки їх не евакуювали.

Після лікування та реабілітації Сергій повернувся до свого підрозділу, який на той час перебував на ротації. Згодом його призначили для подальшого проходження служби у Чопський прикордонний загін. До Ужгорода також переїхала і його сім’я.

Дорога з окупованої частини Луганщини була складною і ризикованою, жінка прораховувала наперед безліч варіантів, аби убезпечити себе та дітей. Тепер уся родина живе разом в обласному центрі Закарпаття. Майстер-сержант Сергій Жеглов продовжує військову службу в одному з підрозділів охорони кордону Чопського загону.

Він зізнається: «Я припинив хвилюватися за безпеку своєї родини лиш тепер, коли ми всі разом, але цей спокій дуже відносний. Ми усі мріємо про щасливе, безпечне та мирне майбутнє для наших дітей. Якщо нам потрібно його виборювати, то будемо робити це до останнього. Ми не хотіли цієї війни, але якщо вона випала на нашу долю, то ми маємо пройти це випробування з честю!».